плодити

плодити
ПЛО|ДИТИ (19), ЖОУ, ДИТЬ гл.
1.Плодоносить:

прѧшетьсѧ землѧ с моремь… азъ ѥсмь раи плодѧщi. имѹща чветца араматы. ты же вѣтры нестроѥны˫а. ПрЛ 1282, 119в; i ѿ рода иѡсiфова людьѥ… быша въ ˫азыкъ. великъ по осии. виноградъ плодѧщь. (εὐκληματοῦσα) ГБ к. XIV, 122в; молите(с) и чтите ˫а [волхвов]… || … ать стро˫ать миръ дождь пущають тепло привод(ѧ)ть земли плодитi велѧть. СВл XIII сп. XIV/XV, 85а–б;

| образн.:

и дх҃внии облаци пр҃рцi свыше кропѧть на плодѧща˫а д҃ша. (καρποφόραις) ГБ к. XIV, 113г.

2. Давать, приносить в дар. Образн.:

и тако ѹбо ѿидѣ(м). не брашно погыбающее. но пищю неистъщиму плодивше. (ἀπωσομενοι!) ГБ к. XIV, 53в;

|| перен.:

и плоди(т) кождо по даному ему дару. (καρποφορεί) ГБ к. XIV, 204в;

прич. в роли с.:

не мѣри(т) бо б҃ъ по величьству ѿ на(с) даемы(х). но по любви плодѧщаго. (τοῦ καρποφοροῦντος) ГБ к. XIV, 205в.

3. Рождать, порождать:

си пазуха мѡрьска˫а. си˫а роды плодить и кормить. а она другиѣ. МПр XIV2, 34 об.; бл҃жна въ мт҃рехъ азъ буду. ˫ако добрѣ чада плодiвъ. (εὔγειος) ГБ к. XIV, 137г;

|| перен.:

блюди себе любимиче. да не како прельстивъсѧ ѿпадеши своѥго ѹтверьжень˫а. и да не плодимъ слова. (μὴ κύνωμεν) ПНЧ к. XIV, 144в; нива многъ. дождь приемлѧ. токмо траву растить. та(к) i тѣло пьѧнчива(г) грѣхи плоди(т). СбПаис н. XV, 134.

4. Умножать, увеличивать:

и об҃атѣѥ(м) мало на мало сбирающе. и рѣзъ на рѣзъ неподобно плодѧще. (ἐρανιζόμενοι) ГБ к. XIV, 102в.


Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Игры ⚽ Нужна курсовая?

Полезное


Смотреть что такое "плодити" в других словарях:

  • плодити — плоджу/, пло/диш, недок., перех. 1) Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). || Приносити урожай, давати плоди, овочі. || Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини). 2) перен. Сприяти появі, виникненню чого …   Український тлумачний словник

  • плодити — [плоди/тие] лоуджу/, о/диеш; нак. оди/, лоуд і/т …   Орфоепічний словник української мови

  • плодити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • ать — (83) част. В модальн. знач. Да, пусть (с личн. формой): Тако аже роускии гость биѥть сѩ. оу ризѣ. или на гочкомь березе. латине то не надъбѣ. ате промьжю събою оурѩдѩте сѩ. Гр 1229, сп. А (смол.); или немѣчьскыи гость иметь сѩ бити межю собою… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • даръ — ДАР|Ъ (981), ОУ с. 1. Дар, подарок: Мьзда и дарове ослѣплѩю||<ть очи мѹдрыи>хъ. да видѩштеи не видѩть. (δῶρα) Изб 1076, 170 об.–171; то же МПр XIV, 168 об.; призвавъ кы˫аны многы дары имъ давъ ѿпѹсти. СкБГ XII, 10б; дары же пославъши и… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • виплоджувати — ую, уєш, недок., ви/плодити, джу, диш, док., перех. Народжувати, давати життя кому небудь …   Український тлумачний словник

  • червити — вить; мн. че/рвлять; недок. Відкладати яєчка, плодити черву …   Український тлумачний словник

  • висиджувати — висідити (про птахів сидячи на яйцях, плодити пташенят), виводити, вивести, насиджувати, насидіти, вилуплювати, лупити, вилупити …   Словник синонімів української мови

  • розмножувати — розмножити (тварин / рослини), розводити, розвести; розплоджувати, розплодити, плодити (тварин) …   Словник синонімів української мови

  • виплодити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»